Олесь Бабій

Епілог

Ти покохала другого, кохана.
Надарма зов пiсень.
Бо той твiй другий – буря провесняна,
А я осiннiй день.

Ти вiдiйшла навiки, гей, навiки,
Бо той любовник твiй
Безжурний, буйний, як у горах рiки,
А я мов хрест сумний.

Гей, вiдлетiла моя пташка бiла
В яснiший край, вирiй!
Осiннiх сльот любити не хотiла,
Хоч клiтку срiблом крий.

Ти вiдiйшла, тебе вже не завернуть
Благання нi пiснi;
В любови серце є немилосердне –
Не знає ласки, нi.

Тебе нема. Не кину я прокльону
На бiлий цвiт лiлей.
Ти ж не могла змiнить життя закону:
ПАНТАРЕЙ.

Із збірки "За щастя оманою..." Жмуток другий. 1930 р.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»