Київ! Поклін тобі, поклін!
До твоїх стін
Іду з Карпат, врагами гнаний.
Ти ж паном був дитинних снів,
З тобою я ридав-радів.
Тебе я бачу, мій коханий!
Немов паломник, що в бою
З життям втомивсь - тугу свою
В Єрусалим несе далекий,
Так я, утомлений в ту мить,
До тебе рани йду гоїть.
Іду самотній, одинокий.
І може, в горах, де в боях
Лягли спочити в тихих снах
Борці безсмертні і герої,
Я зможу серце насталить
І научусь знова любить
Народ, що вбив надії мої.