Були струмки грайливі і тверезі.
Диміла декорація зими.
Дуби терпіли мовчки. А берези
Вже лопотіли першими крильми.
Трава буйніла. То яка різниця:
Чи круки, чи лелеки будять небо?
Ой вірили берези, наче птиці.
Лише в ласкаве небо та у себе.
І розправляли закоцюблі плечі,
І розгинали наболілі спини!
…А по відлизі три хуртечі
Відреготалися над ними.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »