Оце вже і вдома.

Холоне під вітром калина,

А біля калини упав сивий кінь на бігу…
Пустіть ночувати, дорого і хуртовино,
Нас так небагато сьогодні іде по снігу.

Чи нас не палила одвічна нужда поодинці,
Чи нам попід ребра дочасний мороз не вгорів,
Коли ми вертались додому, як ті погорільці,
Питаючи шлях у останніх сліпих кобзарів?

І що буде потім?

І хто ми тобі, Україно, —

Причинні актори, пройдисвіти, знані будь-де,
Чи тиха сльоза, нерозкаяна, неопалима,
Яка ще тремтить на щоці, та ось-ось упаде?

Оце вже і вдома…

За комір накидає снігу,

Ледь видні вузенькі сліди замете на полях.
Пусти ночувати, країно ласкава і тиха,
Де падають зорі і небо доточує шлях…