Телятниця з далекого села
живе у закордонному готелі.
Вона така тихенька і мала,
як той горобчик, в цій чужій постелі.
Та вимкне світло – місяць зазирне,
і світять перса – в дивнім сяйві стіни.
І упаде раптово на коліна
моє натхнення, що не зна мене.
Освітить сяйво стіни від примар,
вона лягає лебедятком спати.
Скінчився день у гуркоті між хмар,
щоб завтра знову з тріскотом палати.
Муркоче тихо слово – «будуар».
Зітхає місто, як вночі телята...