Павло Гірник

Степан Руданський

Монолог

Скінчились муки, надія не ошукала…
З щоденника С.Руданського

Сповідаймося, друже, але не тужімо —
Перелітна розмова серця виміта.
Край твоєї дороги синіє ожина.
Край моєї дороги чорніє сльота.

Поки наша зоря ще не впала на крицю,
Поки вперта рука ще тримає перо,
Є у нас Трахтемирів, козацька столиця,
Що вже сунеться з кручі в зелений Дніпро,

Є дорога далека, туман при долині,
Є пісні незабуті, степи і гаї.
Є де вмерти — спасибі й на тому,
Вкраїно.

Упаду головою на руки твої.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle