Спокійно. Усе так само.
Хіба навчився мовчати.
Нарешті я сам. Без мами.
Нарешті я сам. Без тата.
Яко? ще там свободи,
Яких ще слів край могили!
Досить. Жодного роду.
Господи, не присилуй.
Досить. Усе так само.
Карайся, гуляй, молися.
Нарешті ми поруч, мамо.
Не озирнися.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »