Співай, хохол! Тобі не ліньки.
Ти навіть плачеш, як на те,
Над згірклим голосом сопілки…
Чого тобі? Питво святе
Не переводиться ніколи.
Плугатарі з обкому йдуть
І твоя Галя вузькочола
Несе у відрах каламуть.
Заквітчана хохляцька пісня
На панщині пшеницю жне.
І так чогось на серці тісно…
І навіть Галя не жене…
Ростуть сини, ростимуть внуки,
Хрущі літатимуть вночі.
…І накладеш на себе руки.
…І заспіваєш ідучи.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »