Павло Гірник

Солодкий твій хліб

Солодкий твій хліб —
Навіть навпіл зі снігом і сіллю.
Ще матимеш торбу, дорогу і долю чужу.
А неба нема — є високе твоє божевілля —
Не знати, що буде попереду. Йти за межу.

А мав би звикати нарешті і знати, лайдаче,
Кому п’ять копійок давати, кому — одкоша.
Але коверзує, блазнює, гордує і плаче
Ота біснувата і клята блаженна душа!

Останню сорочку пропив і пішов бур’янами.
Ножа загубив, без якого самотньо і зле.
Ти досі живий. Ти вже вільний.
І йдеш поміж нами
По вічному колу і вічному лезу, але…

Ти блуд. Ти прокляття. Ти вовк.
А вони прокаженні.
Остання межа. І дорога. І знову межа
І воля стоїть над тобою і гріє в кишені
І долю,

і дулю,

і кулю,

і твого ножа.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle