Слухаю. Чую. Не зву.
Все коло мене.
Знав про траву неживу
Й око зелене.
Просто нічого не знав —
І опосіли.
Ті, хто мене напитав,
Перепросили.
Може, не тямлять згори,
Може, сміються.
Йдуть, як не ходять втіри.
Сни не стаються.
Слухаю. Чую. Не зву.
Все коло мене.
Знав про траву неживу
Й око зелене.
Просто нічого не знав —
І опосіли.
Ті, хто мене напитав,
Перепросили.
Може, не тямлять згори,
Може, сміються.
Йдуть, як не ходять втіри.
Сни не стаються.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »