Павло Гірник

Слухаю. Чую. Не зву.

Слухаю. Чую. Не зву.
Все коло мене.
Знав про траву неживу
Й око зелене.

Просто нічого не знав —
І опосіли.
Ті, хто мене напитав,
Перепросили.

Може, не тямлять згори,
Може, сміються.
Йдуть, як не ходять втіри.
Сни не стаються.

лютий 2001

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle