Сіється сніг, сутеніє дорога.
Може й нема вороття.
Слухай, козаче, ти справді до Бога
Чи збайдужіло життя?
Тут тільки воля тебе підночує.
Як не хили голови,
Як не благай —
але мати почує
І не повірить — живи!
Не повертайся до того порога,
Де ні вогню, ні води.
Сіється сніг. І немає до кого.
І не питайте куди…
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »