Павло Гірник

Сіється сніг, сутеніє дорога.

Сіється сніг, сутеніє дорога.
Може й нема вороття.
Слухай, козаче, ти справді до Бога
Чи збайдужіло життя?

Тут тільки воля тебе підночує.
Як не хили голови,
Як не благай —

але мати почує

І не повірить — живи!

Не повертайся до того порога,
Де ні вогню, ні води.
Сіється сніг. І немає до кого.
І не питайте куди…

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle