Олесь Бабій

Шукаю людини!..

Шукаю людини!..
В часі воєнних походів, серед могил, на кривавому шляху, серед темної ночі згубилась вона. Дим, полум’я, пожежі і степова курява заслонили хмарою її обличчя; стогін ранених, гарматний рев і брязк шаблюк заглушили солодкий її голос; брудна солдатська, окривавлена стопа втопила її в бруд і погань життя. Дика зграя розлючених, божевільних профанів обкидала болотом її святі ризи, скосила найкращі цвіти її душі.
Шукаю людини!..
Куди не глянеш - всюди жадібне лице патріота, криваве чоло борця, всюди чуєш рев і жахливий вереск кровожадних гієн.
І втомилася душа моя серед воєнної хуртовини, зненавиділо моє серце базарні крики фальшивих героїв. Серед брудної, безконечної пустині, серед царства злоби і гніву, в країні гієн і шакалів я невтомно шукаю людину.
< .....

 

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»