Щербатий ніж, вино і полуниці
Морочаться на темному столі.
Іржава корба грає на криниці —
Скриплять у ній вози і журавлі.
Ми тут недовго. Власне, ненароком.
Тут добрі люди, трошечки чужі.
У них живе сорока-білобока,
І їжачок зимує в гаражі.
Вже нам пора. Подякуєм за ласку.
Залізний хрущ над хатою гуде.
Є люди ще, які покличуть в казку,
Але таких, як ці, нема ніде.
І перепросять, що сьогодні вбого.
І собача погавкає незло.
І словом почастують на дорогу,
І проведуть піснями за село.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »