I знов, i знов я пiднiмаю келих!
Ще раз, ще раз ловити хочу мрiю;
Хоч, може, знов я серця не загрiю,
А крила знов спалю, немов метелик.

Ось перший раз на стрiчi ми з тобою,
Та наче брат я вже для тебе рiдний.
Вiнчав нас в лiсi бiль життя всесвiтнiй.
Благословив холодною рукою.

I ось iдем лiсами, оболонями,
Там рiчка, поле, лiс, берези шуми,
Лиш роси, що падуть, нас будять зi задуми,
В моїх руках твоя дрiбна долоня...

Любов нераз народжується з болю,
Не з радости, не з юного похмiлля:
Прийдешнi днi напевно нас роздiлять,
Та нинi будь моя, бо солодко з тобою...