Анатолій Таран

Проводжаючи друзів до Києва

Проводжаючи друзів до Києва,
із весни – у можливу сльоту,
на вокзалі столів не накриємо,
а тим паче – в аеропорту.
І цілуємось тричі, як водиться.
Дивно так улаштований світ,
що рідню проводжати доводиться
чужих і до рідних воріт.
іти ми себе проводжаємо
з тим. хто їде, летить чи пливе,
з тим. кого ми навік поважаємо
і хто нашим життям поживе.
Залишишся. Та будеш бродити сам
там в батьківській омріяній млі –
бо найвище в тім щастя: зустрітися
сам з собою на рідній землі!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle