Повільно точиться сльота.
Сідає паморозь поволі.
Душа вертається з хреста —
Нема ні голосу, ні волі.
Пощо розпочинати лік —
Пропащі дні, останні дати.
Пощо слова, пощо язик,
Які не вміють не брехати?
Прислухайся — яка сльота!
Перехрестись — яка дорога!
Душа вертається з хреста —
Куди, навіщо і до кого?
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »