Олесь Бабій

Потішився

Даєш менi солодку тишину,
Даєш погоду весняного ранку,
Аж бiля тебе серцем я спiчну,
Забуду вчора втрачену коханку.

Даєш менi ласкавiсть тихих слiв,
Вертаєш знов утрачену надiю.
Бiля тамтої я лише терпiв,
А бiля тебе я лише радiю.

I вже тамта для мене тiльки сон,
Важкий, болючий, мов затрута рана,
А ти менi – пiсень весiльних тон,
А ти вино, яким душа вся п’яна.

Ходiм у лiс, ходiм у тишину,
Ходiм увечiр в парк на погулянку!
Аж бiля тебе серцем я спiчну
I позабуду втрачену коханку.

Із збірки "За щастя оманою..." Жмуток перший. 1930 р.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»