Даєш менi солодку тишину,
Даєш погоду весняного ранку,
Аж бiля тебе серцем я спiчну,
Забуду вчора втрачену коханку.
Даєш менi ласкавiсть тихих слiв,
Вертаєш знов утрачену надiю.
Бiля тамтої я лише терпiв,
А бiля тебе я лише радiю.
I вже тамта для мене тiльки сон,
Важкий, болючий, мов затрута рана,
А ти менi – пiсень весiльних тон,
А ти вино, яким душа вся п’яна.
Ходiм у лiс, ходiм у тишину,
Ходiм увечiр в парк на погулянку!
Аж бiля тебе серцем я спiчну
I позабуду втрачену коханку.
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »