Постане Україна чи повстане,
Чи так собi iтиме в кураї,
Погине чи погляне з-над Богдана —
То се її шляхи, а не твої.
Їй Богу, легше пити, вовком вити,
У попелi зiгрiтися душi,
Анiж дивитись на отi орбiти,
Де тiльки шаровари i ножi,
Де навiть небо чорне, але п'яне,
Де навiть серце звикло до ганьби.
…Мабуть нiхто сьогоднi не повстане
Нi в словi, нi в неволi, нi в собi.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »