Павло Гірник

Посмiхнися, брате мiй. Свiтає.

Посмiхнися, брате мiй. Свiтає.
Помiж нас i протягу нема.
Тiльки пекло, що здавалось раєм.
Тiльки кров подушена й нiма.

Там, де вже немає i не буде,
Там, де мати вже й не вигляда,
Слово ляже грудкою на груди.
Нами стануть небо i вода.

Бог нас не розсудить, а спитає.
Мати й не спитає — пригорне.
Посмiхнися, брате мiй — свiтає.
Все минає, брате. Все мине.

1999

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle