Павло Гірник

Помаленьку, якось помаленьку

Помаленьку, якось помаленьку
Нащо душі коли е тіла?
Московщино, мамо-зозуленько.
Навіть свиням ти допомогла.

Твій синок, який у пір’я вбився,
Мав право на степи й гаї,
На оте гніздечко, де вродився,
На "ку-ку", щоб вчили солов’ї.

Має правувати, має брати,
Знає про Мазепу й Бомарше,
Дозволяє навіть погибати
За своє могуче "бля вопше".

Не хропіте, мамо.
Цитьте, діти,
Поки сторч літаєте вві сні.
Бо чогось притьмом осиротіти
Хочеться
невдячному
мені.

весна 2002
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle