Павло Гірник

Помаленьку, якось помаленьку

Помаленьку, якось помаленьку
Нащо душі коли е тіла?
Московщино, мамо-зозуленько.
Навіть свиням ти допомогла.

Твій синок, який у пір’я вбився,
Мав право на степи й гаї,
На оте гніздечко, де вродився,
На "ку-ку", щоб вчили солов’ї.

Має правувати, має брати,
Знає про Мазепу й Бомарше,
Дозволяє навіть погибати
За своє могуче "бля вопше".

Не хропіте, мамо.
Цитьте, діти,
Поки сторч літаєте вві сні.
Бо чогось притьмом осиротіти
Хочеться
невдячному
мені.

весна 2002

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle