Політаємо за птахами по світу –
тільки крила, крила шурхотять...
Відшукаймо ніжністю зігріту
для гнізда високу благодать.
З висоти пташиного польоту
роздивись навкруг вдалечину
і відчуй малесеньку щедроту,
рівноцінну щедрому зерну.
І відчуй той поклик і той подих
в висоті високій, де зірки.
І впади з-за хмар усім на подив
до її коханої руки.
Сніг розтав. І знов лежать стежини між зелених споконвічних трав. Лиш берези білі, мов крижини, – хоч і сніг давно уже розтав…
Читати далі »
Я не знаю, що зі мною сталось. Припаду губами до колій, упаду грудьми на власну жалість і чолом – до всіх холодних стін…
Читати далі »
За Десною всі осінні хмари піднялись, мов гори вікові. Десь над ними чи між них Ікари – давньовічні, але ще живі…
Читати далі »
На добраніч, кохана, йдуть холодні дощі. Осінь в золото вбрана. Вечір в мокрім плащі…
Читати далі »
Життя прожить – не поле перейти... А поле те не перейти ніколи. Через усі і мрії, і світи прослалося життя безмежне поле…
Читати далі »