Пішов знічев’я в корчмарі.
А що такого?
Твоя шинкарка до зорі
Молилась Богу.
Благала мужа і вина,
Повноголосся.
Чи Бог поміг, чи сатана,
Але збулося.
Ти пожалій її, бо їй —
Подай, не гайся,
Торгуй, злигайся, очамрій
І посміхайся.
А врешті —
мідні, золоті
І паперові.
Усі ми, Боже, не святі.
Аби здорові.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »