Павло Гірник

Озовись, побратиме, в чужій стороні…

Озовись, побратиме, в чужій стороні…
Ще твій слід на дорозі не стерся,
Де ворожать зірниці на власнім вогні,
Пропікаючи зболене серце.

Ще ти долі сварливій даєш одкоша,
Щоб за поли тебе не хапала.
Ще у мандри береш, — бо козацька душа, —
Вишиванку, сопілку й кресало.

Ще полям і могилам вклоняється мак,
Ще Славуту пісок не завіяв.
Ще на кручах рипить, як порожній вітряк,
У сльотаву негоду пра-Київ.

Озовись, побратиме! Ще слід не прочах
По тобі у піснях сумовитих.
Я впізнаю тебе між людей по очах,
Якщо є ти на білому світі…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle