Не одне спинилось в світі серце.
А секунди кожної щодня
це маленьке дивне веретенце
заповільнить час і зупини.
Не про те, що вже нема людини.
Не про те, що слава їй, хвала.
А про те, щоб кожної хвилини
веретенце не крутило зла.
Ну й наївний ти, поете, скажуть –
ти ж не раз планету перебрів:
як же так, щоб не крутило пряжу –
дріт колючий для концтаборів?
Тільки ж світ творивсь не для напасті.
Гляньте, осьде вічні і святі:
місяць-серце тче нитки сріблясті,
сонце-серце – нитки золоті.