Навіщо бавитись в минуле
Або прийдешнє? Є межа
Поміж землею і намулом,
Між лезом сапи і ножа,
Поміж собою — ким побудеш
І тим, хто є…
Людській ганьбі
Однаково — надбав чи збудеш,
Під плотом впав чи в боротьбі,
Чи слава буде, чи неслава —
По всьому поросте трава.
Герої, бавтеся в державу,
В квача, у дурня, у слова,
У вітер, що колись повіє…
Але серед ганьби і сліз
Повстануть не Москва чи Київ,
А Пугачов і Кривоніс.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »