Павло Гірник

Нарешті світає.

Нарешті світає.
І пахне душа,
Наче зілля.
Я чую твій голос,
Маріє,
І це божевілля.

Дощі… За дощами
Ні літа немає,
Ні злету.
Ми досі живемо,
Вдаєм, що живемо,
Плането.

Яка там печаль —
Хуртовина
Останнього віча.
Я чую твій голос,
Маріє.
Чого ти не кличеш?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle