Напишу про садок коло хати,
Про хруща, що на руки сіда,
Про калину, якій процвітати,
Про колиску, яка відгойда,
Напишу, поки маю коли, —
Не собі, а якомусь нікому —
І постануть з чужої золи
І вишні, і хрущі коло дому.
сину я ще зачекаю сину ніхто не трима
сину пробач мені долі нестерпно нестерпні
зайві тобі моя хата і зайві слова
доки ти матимеш жито а я собі стерні
Так би хотілось, аби Ти почув голоси
Так би хотілось дожити до тебе, що буде…
Станеться, сину,
і зійдуться стомлені люде,
І небеса, і собаки, й останні часи.
Що б не писав, а садок процвіте понад нами, —
Той, який Ти толочив, поки вчив заповіт.
Станешся батьком.
І стануться бджоли синами.
Станеться татко туманом.
І станеться світ.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »