На те і воля…
Не могили,
А покривавлена рілля…
Не відали. Не відмолили.
І — не прийматиме земля.
Поляже дим під головою.
Обступить крижана пітьма.
Невже, запльоване Москвою,
Нас навіть небо не прийма?
Ані душі. Сама безодня.
Гімн божевільної орди.
І — над усім — слова Господні:
Не вбий. Не вкрадь. Не осуди.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »