Гей, волинськими шляхами
І безмежними степами
Горде військо в бій іде.
Ідуть Стрільці Січовії,
Линуть орли степовії,
Громом пісня їх гуде -
Гей, бій буде!
Голод, втома з ніг кидає,
А сліди їх заливає
Кров, що з босих ніг пливе.
А жару, що тліє в груди,
Не гасять неволя, труди;
Запоріжжя дух живе...
Воскрес - живе.
Йдуть стрільці, ідуть герої
І сліди, шляхи всі свої
Кров’ю, трупами значать.
Не страшна їм смерть, могила,
Ні грізна ворожа сила:
В Київ волю зустрічать
Вірли летять.
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »