Кохана, погладь сорочку.
щоб смуги були вогняні.
щоб в дальнім життя холодочку
враз гаряче стало мені,
коли я тебе згадаю
у сивім своїм забутті
за тою десятою даллю
в останньому серцебитті.
в останнім повітря ковточку,
всміхнувшись останньому дню,
твою одягну я сорочку
з твого золотого вогню;
здолавши закони всі вперті,
зітхнувши в зелену траву,
в сорочці твоїй після смерті
безсмертним ще мить поживу.