Джон Перкинс, ты последний из негодяев.
Но я постараюсь загладить свою вину…
О.Генрі
…І прийшли до мене гості в лікарню.
І підвечеряли моїм хлібом, і побідкалися, коли усе повиїдали,
бо їм, бачте, дуже гірко на моїй Україні живеться,
що бракує їм моєї сили, мого хліба і ще однієї державної мови.
І дякую Богу, що не брав гріха на душу.
Просто писалося.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »