Нiколи Вам не розповiм,
Що я для Вас писав тi строфи.
Бо в Вас в душi є Херувим,
Але й маленький Мефiстофель.
Хоч я складав би Вам пiснi
Такi, як Беатричi Данте,–
Ви хитро скажете менi:
«Який же ж ти смiшний романтик!»
Урвать пiсень не можу, нi,
Бо я люблю морознi ночi;
Та на мороз i зимний снiг
Троянд нiхто кидать не схоче.
I що ж я вдiю? Таж мене
Той Херувим все вабить, кличе.
А Мефiстофель геть жене
Й не каже пiдходити ближче.
Тому я Вам не розповiм,
Що я для Вас писав тi строфи,
Бо хоч їх любить Херувим,
То з них смiється Мефiстофель.
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »