Має статися, брате.
Невдовзі весна.
Треба знову вертатись додому.
Посадити картоплю, зробити човна,
Передужати нехіть і втому.
Заспокоїтись.
Мати ставок і млинок,
І садок, і знайомі дороги.
Припинити війну, і роздати майно,
І загинути в день перемоги.
Має статися, брате.
Бо знову зима,
У якій і боги, й поторочі.
І усе тобі є, і нічого нема,
І прощаєш усіх проти ночі.
Не кривдуй, не кричи,
а на призьбі посидь,
Відпочинь від хмільної дороги.
Припали від цигарки. Такий воно світ,
І такий тобі день перемоги.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »