Майбутнє, кажете? Душа
Всього зречеться:
грішну глину
Украй натомлене пташа
Розсуне крилами сліпими.
І мертвий грім нізвідкіля
Впаде на крижану руїну,
І стане попелом земля,
І стане вітром Україна…
І летимо, і ще живі,
І ще гонитва,
а не втеча
Туди —
на зорі межові,
А, може, й далі — в порожнечу.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »