Анатолій Таран

Людина, яку ніхто не бачив

Роздум про вічну людську Печаль
над нічним морем в Сухумі

І ніч. І моря шум – грудей могутній подих,
мов десь у темряві там велет-чоловік
аж по морському дну ногами вперто ходить,
шукаючи когось уже которий вік.
Все ходить між глибин, все ходить без упину
і аж хитає ніч, немов як у грозу.
Кого він загубив? Дружину? Чи дитину?..
А вдень його нема – хова глибінь сльозу...

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle