Люди заклопотані правами –
хочуть від природи все узяти:
що сія у них над головами,
що руками її розумом дістати.
Як же тих людей не розуміти,
що, зламавши еволюцій грати,
до природи тягнуться, як діти,
і природа дозволя, як мати.
А у неї щедрості й довіри!
Щоб свою вблагать дитину милу,
рідна мати без числа і міри
віддає усе – здоров'я й силу.
Для любові не готуймо тари.
Хай подовжать серце наші руки.
Сонце, небо, і зірки, і хмари,
ліс і річка, і поля, і луки –
шелестіння, шепіт, шум і плескіт
не до шлунка, а до серця лине...
Ти вселюдський нам створи, ЮНЕСКО,
комітет обов'язків людини!