Ліси отут жили.

Ще є пеньки і глиця,

Чагарники і вицвіла трава.
Мудруйте чи мовчіть — я надивився,
Як нас ховає тиша нежива.

Уже і так додому неблизенько.
Блукай собі, допоки не прикляк.
На цих пеньках ще вродяться опеньки
В природі все доцільно, як-не-як.

Ще вистачає пнів і складометрів
На дрова, на хрести і на дива.
От підпиляли — і дерева мертві.
Врубали душу — слово ожина.

Простіть, ліси, що маю силу вбити
І що нічим уже не вбороню.
…Нудна доцільність — все перетерпіти,
Щоб руки гріли від твого вогню.