Кіноартисти грають нас –
робітників і комбайнерів,
доярок, вчених і прем'єрів,
з лампасами і без лампас –
кіноартисти грають нас.
А ми – то любим, то страждаєм,
малюєм свій іконостас;
в житті своїм артистів граєм,
коли артисти грають нас.
Кіноартисти грають нас –
робітників і комбайнерів,
доярок, вчених і прем'єрів,
з лампасами і без лампас –
кіноартисти грають нас.
А ми – то любим, то страждаєм,
малюєм свій іконостас;
в житті своїм артистів граєм,
коли артисти грають нас.
Сніг розтав. І знов лежать стежини між зелених споконвічних трав. Лиш берези білі, мов крижини, – хоч і сніг давно уже розтав…
Читати далі »
Я не знаю, що зі мною сталось. Припаду губами до колій, упаду грудьми на власну жалість і чолом – до всіх холодних стін…
Читати далі »
За Десною всі осінні хмари піднялись, мов гори вікові. Десь над ними чи між них Ікари – давньовічні, але ще живі…
Читати далі »
На добраніч, кохана, йдуть холодні дощі. Осінь в золото вбрана. Вечір в мокрім плащі…
Читати далі »
Життя прожить – не поле перейти... А поле те не перейти ніколи. Через усі і мрії, і світи прослалося життя безмежне поле…
Читати далі »