Якщо станеться так,
що не сам повернуся додому,
Якщо сину не встигну сказати, чого він живе,
Запитайте про себе дорогу, яка незнайома,
Запитайте у слова, яке мовчазне. Вартове.
Просто вільно живіть.
Ви не знаєте, звідки і хто ви.
Не піднеслись, але й не покривдили.
Ви — не усі.
І жінки коло вас ще не знають,
що буцімто вдови,
І сини ще не знають, які вони є голоси.
Якось так, аби мати вогонь,
у вогні — рівновагу,
Якось так, аби знати,
що ти в цьому світі не сам.
І молити ся вголос, гамуючи
сонячну спрагу,
Там, де тісно не тільки
метеликам, а й небесам.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »