І досі сниться тихим сном:
Шляхом, шляхом
Йде військо - повінь з берегів...
Ні пісні- слів...
За полком полк, неначе хмари.
За ними примаром пожари,
За ними плач сестер, батьків.
Ворожий гнів.
І досі сниться день походу...
Христовий похід для народу
Туди, на верх Голгофи гір!
І досі бачу в ніч понуру:
Ген журавлиний лине ключ -
За Збруч, за Збруч...
І досі бачу вас, герої!
Палає сріблом в сяйві зір
Ріка-кордон.
Пішли, оглянулись востаннє:
«Прощай!
Ти, краю, нас не забувай!»
Пішли. Сто тисяч було вас!
А де ви? Де ви всі в цей час?
Розсипались піском в пустині,
Зеленим листям по Вкраїні,
Зогнили в тюрмах і таборах,
А прапор кинули на горах!
Минулося. Лиш спомин сном:
Колись на схід ми йшли шляхом...
Сто тисяч, серед гір і круч,
Останній несло волі луч -
За Збруч, за Збруч!..