Від оселі до оселі
Блудять вісті невеселі:
Ділять, ділять панські землі
На парцелі.

Снилось, снилось над віками,
Що ті ниви із лугами
Будуть наші, будуть з нами,
Будуть з нами

Спрацювали ми тут руки:
їм багатство, нам лиш буки.
Чей спочинуть наші діти,
Наші внуки...
А сьогодні - камінь в груди:
Землю взяли чужі люди,-
Що то буде? Що то буде?
Що то буде?

Колоністи йдуть, як хмари -
Саранча! вовків отара!
Що за смуток, що за кара...
Що за кара!
Колоністи горді, ситі,
А ми - стоптані, прибиті,
До мазурів йдем на службу
У наймити.
Ми землі просили в пана -
Була відповідь, як рана:
- Ґрунт мазурам, не для Йвана,
Не для Йвана...

Ні пісень в селі не чути -
Хтось в серця налив отрути -
Гонять, гонять наших хлопців
У рекрути...

Там побили, тут забрали,
Там читальню зграбували,
Там за зраду двох легінів
Розстріляли.

Лиш надія - вина в чаші:
- Чей часи настануть кращі -
Вернуть наші, прийдуть наші,
Військо наше...