Анатолій Таран

Дорогий, прекрасний мій народе

Дорогий, прекрасний мій народе,
це найперше і найбільше з див,
що мене міні тисячної вроди
не отверг, мене ти народив.
І нарік великим словом сина.
І віддав усе, що мав єси.
І казав: «Живи, бо ти – людина,
і знання це гордо пронеси».
Як же можна це усе забути,
те, що народився ти, забуть?!
Чи ковток повітря, чи отрути
ти вдихнеш, коли скінчиться путь?

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.