Добрий вечір, господарю,
добрий вечір,
Та дай Боже господині,
та дай Боже!
Дай і першим, і останнім,
дай малечі,
Дай і тому, який знає,
що він кожен.
Ти не перший, не останній —
схаменувся.
Коли йти — то випадатиме снігами.
Вибачайте,
що я все-таки відбувся,
І тому отак нестерпно був із вами.
Бо не сам я —
у своїй землі по плечі,
В тій землі,
яка почути допоможе,
Що сьогодні і назавжди —
щедрий вечір,
Роздаси себе до решти —
і дай Боже.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »