Добридень, хати, вас уже нема.
Куди поїхали, де ділась ваша доля?
У срібло не нарядить вас зима
й не прилетить вітрець до вас із поля.
Добридень, хати, тут був дід Левко,
а тут Уляна, мабуть, чи Горпина
несла до столу тепле молоко,
а тут, де зорі, колисала сина.
Добридень, хати, вже нема й сліда,
лиш бузина та престарілі груші.
І не збагнеш, чи щастя, чи біда:
мов не вода – ані сліда на суші.
Добридень, хати, ви куди пішли –
далеко, що й забрали кладовище?
Хороми, може, царські десь звели
чи хмарочоси, що нью-йоркських вищі.
Добридень, хати, о ясному дні
здалось: не магма під землею наче,
а там під хатами в правічній глибині
тепло від печі чи від ніг дитячих.