До смерті залишилось дві хвилини.
Що б ти робив, предсмертний чоловік?
Не міряв би тканини па аршини
й грошам своїм не вів нервовий лік.
До смерті залишилася хвилина.
Вважати можна, що померлий ти.
А ти в благанні ще чекаєш сина,
якому за хвилину не дійти.
До смерті залишилось півхвилини.
Але ж гуде і не вмирає світ.
І ти лежиш серед ясної днини,
і ще надії на десяток літ...
До смерті не лишилося нічого.
Останній подих і останній біль.
І ти помер, перетворившись в бога,
який літає вітром серед піль.
Сніг розтав. І знов лежать стежини між зелених споконвічних трав. Лиш берези білі, мов крижини, – хоч і сніг давно уже розтав…
Читати далі »
Я не знаю, що зі мною сталось. Припаду губами до колій, упаду грудьми на власну жалість і чолом – до всіх холодних стін…
Читати далі »
На добраніч, кохана, йдуть холодні дощі. Осінь в золото вбрана. Вечір в мокрім плащі…
Читати далі »
Життя прожить – не поле перейти... А поле те не перейти ніколи. Через усі і мрії, і світи прослалося життя безмежне поле…
Читати далі »
За Десною всі осінні хмари піднялись, мов гори вікові. Десь над ними чи між них Ікари – давньовічні, але ще живі…
Читати далі »