Олесь Бабій

До неї

Пришли мені листок дрібний.
Два словечка. Одно. Я молю!
На кораблі моїх надій
Пливу по океані болю.

Де впаде мій тужливий зір,
Журба усюди безнадійна.
Залила туга весь простір,
Немов потопа та біблійна...

А ти голубкою прилинь...
Листочок, картку щирослівну
На корабель понад глибінь
Внеси, немов галузь оливну.

Нехай зрадію від новин
Післанця прощення сьогодні,
Що вже кінчається проклін,-
Дні ласки йдуть, ті дні Господні.

Як лиш веселка гляне з хмар,
Імлу розвіє сіру-сіру,
Поставлю серце на вівтар,
Спалю з пісень тобі офіру.

Із збірки "За щастя оманою..." Жмуток перший. 1930 р.

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Олесь Бабій»