Павло Гірник

До кабінету української мови

Ні, мово не літає, мова літає
У вишнях, де хрущатко засина.
Де будяки собі стоять, як лицарі,
І сонях заглядає до вікна.

Вона тобі з колиски просто світиться
Вона з тобою поруч, як тоді, —
Глибока, наче небо над криницею,
Прозора, наче місяць на воді.

Терпкіша од відьмацтва калинового,
Якій не тра ні титли, ані ком…
Слова ніколи не бувають мовою.
Хіба общедоступним язиком.

весна 2002
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.