Павло Гірник

До кабінету української мови

Ні, мово не літає, мова літає
У вишнях, де хрущатко засина.
Де будяки собі стоять, як лицарі,
І сонях заглядає до вікна.

Вона тобі з колиски просто світиться
Вона з тобою поруч, як тоді, —
Глибока, наче небо над криницею,
Прозора, наче місяць на воді.

Терпкіша од відьмацтва калинового,
Якій не тра ні титли, ані ком…
Слова ніколи не бувають мовою.
Хіба общедоступним язиком.

весна 2002

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle