Павло Гірник

Додому

Лише в дорозі почувайся вдома.
Солодкий біль похідного життя!
Хай скубає за серце невідоме,
Безслівне, бунтівне передчуття

Якоїсь ради, чи якоїсь втрати,
Або й давно забутого жалю…
Кого ти, врешті, думав ошукати?
Хіба оте засмикане «люблю»

Заступить світ сопілки і калини,
Самотнього багаття уночі?
Тут навіть серце збулось шарпанини.
Тут навіть птах зігрівся на плечі.

Гуде вогонь у небо волохате
І нібито питає крадькома,
Чи ти б вертався у панельну хату,
Якби не мати, зболена й сама…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle