Лише в дорозі почувайся вдома.
Солодкий біль похідного життя!
Хай скубає за серце невідоме,
Безслівне, бунтівне передчуття
Якоїсь ради, чи якоїсь втрати,
Або й давно забутого жалю…
Кого ти, врешті, думав ошукати?
Хіба оте засмикане «люблю»
Заступить світ сопілки і калини,
Самотнього багаття уночі?
Тут навіть серце збулось шарпанини.
Тут навіть птах зігрівся на плечі.
Гуде вогонь у небо волохате
І нібито питає крадькома,
Чи ти б вертався у панельну хату,
Якби не мати, зболена й сама…
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »