Павло Гірник

Чуєш, брате, зсуває Дніпро береги

Чуєш, брате, зсуває Дніпро береги
І високі пороги ревуть понад силу.
В нашу хату сьогодні прийшли вороги,
Поділили майно і на покуті сіли.

Чуєш, брате, я майже нічого не встиг —
Тільки кров не прокляв і на правду не важив.
Мерехтить над землею остання з доріг
І порипує в безвість розхитана мажа.

Чуєш, брате, над нами вже й неба нема —
Тільки чорні дими, де навіки спочинем.
Наші груди навиліт вогонь продима
І високе мовчання росте за плечима.

Чуєш, брате, у вирій летять журавлі
І на крила беруть нас, і чується-потім,
Як на рідну хатину в подільськім селі
Ще і досі з очей моїх сіється попіл…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle