Павло Гірник

Бог його знає

Бог його знає, як сонце
за хмару сіда,
Як добивається сон з України додому,
І прогортається час, і стоять,
як вода,
Чорні твої небеса у вогні золотому.

Дякуй дощам, які йдуть,
бо не вміють не йти,
Дякуй зорі, яка світить, бо має світити,
Дякуй за всесвіт і сплачений світ самоти,
Дякуй за осінь, щедрішу й теплішу за літо.

Йти, як дощу, повертатись додому, як сну,
Три самоти перебути і жити навзаєм.
Мати малесеньку, вільну, неголосну
Щиру молитву.
Навіщо? А Бог його знає.

2000

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle